І як би то наворожити,
Щоб літо це собі лишити -
З цією юною грозою,
Із прохолодною росою,
Зеленим деревом, із птахом
Під неба неприкритим дахом,
Зозулиним пророцтвом віщим,
Із недописаним ось віршем,
На цій ось невловимій грані,
Що тихо скапує з каштанів.
                      М.Ільницький