Магічна сила волосся.

Волосся завжди відігравало неабияку роль в культурі людства. З глибини історії дійшли до нас перекази про його магічну силу.
 З давніх-давен у свідомості людини її тіло і окремі його частини є носіями особливої сили, здатної впливати на довколишній світ, несучи добро чи зло.

Варто хоча б пригадати біблійну легенду про Самсона. До матері Самсона завітав незнайомиць і сказав, що вона народить сина, який врятує єврейський народ. Але попередив, щоб його голови ніколи не торкалась бритва, бо вся сила в його волоссі. Його кохана - Даліла - хитрістю вивідала таємницю і зістригла Самсонові волосся. Разом з волоссям зникла і його сила.

Волосся завжди виступало невід'ємним атрибутом у критичні моменти життя, а також було оберегом, покликаним захистити від ворогів. Ті, що давали обітницю помсти, не стригли волосся, поки не виконали її. Такий звичай існував у давніх германців. Молоді вояки племені хаттів не стригли волосся на голові і бороді, доки не вбивали ворога.

А в Шотландії вірили, що відьми трясуть волоссям, щоб зурочити людину. Тому зустріти жінку з непокритим волоссям було зловісною прикметою. Взагалі сакральний зв'язок волосся з різними природніми явищами довго зберігався в середньовічному суспільстві.

 Деякі ритуали, пов'язані зі стрижкою відомих осіб, поза межею людського сприйняття. На островах Фуджі мешкало плем'я Намосі. Коли вождю цьго племеня треба було підстригтись, то він з обережності з'їдав людину."Обов'зок находити жертву покладали на певний клан; на урочистій нараді його члени, щоб відвернути біду, влаштовували жертовний бенкет".

Інки Перу дуже ретельно зберігали вичесане волосся, ховаючи його в заглибленнях і тріщинах.Вони вірили, що прийде день ,і всі мертві повстануть,і щоб потім не шукати свого волясся і нігтів в різних місцях.

  Ще багато історій існує пов'язаних з культом волоссям, вірити чи не вірити - це справа кожного.А от дізнатись, якого значення надавали наші пращури цій частині тіла - цікаво і повчально.

Cтрітення. Зустріч Зими з Літом.

За народними уявленнями, Літо зустрічається з Зимою два рази на рік: на день святої Анни (3 грудня), та на Стрітеня. Вони сперечаються, кому слід піти далі, а кому - вернутися. Якщо цього дня потеплішає, значить, Літо перемогло  в цій суперечці, а якщо стане холодніше, значить, пощастило Зимі.

«Ну … сниться мені, що іде моя драма на сцені і головну роль граю я сама"

Влітку у Ялті 1897 року Леся Українка знайомиться із Сергієм Мержинським, він лікувався від туберкульозу легень. На одній із фотографій Мержинського зберігся його напис: "Одинокие люди наказаны уже тем, что одиноки." Мабуть і Леся відчула цю чоловічу самотність.

Все, все покину, до тебе полинуть,

 Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій загублений світе!

 Поетеса була безмежно закоханою в свого обранця ,та Сергій ставиться до неї  як до свого доброго друга. Та велике горе ,несподівано активізувалось з великою силою. Майже два з половиною місяці Леся відважно боролась за свого коханого. Вона годує Сергія як малу дитину, не відходить від нього навіть вночі. Та порятунку не було - 3 березня він сконав у неї на руках.

"Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого,пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене , і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, згинути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись..."

 ...У ніч, біля смертельно хворого Сергія Меджинського, Леся помиратиме - як помирають поети: гостре до смерті любовне бажання, породить рятівне СЛОВО.



День закоханих, День романтиків, День Валентина, День усіх сердець...

Дослідники і досі не можуть встановити походження свята Валентина. Існує декілька легенд про походження  і ось деякі з них.
     У Давньому Римі жили два богобоязних римляни, які начебто й померли в один день, а тому й пам'ять їх ушановується в один і той самий день.Перший Валентин - єпископ Тенійський, який усупереч наказу імператора Клавдія вінчав закоханих, а імператорові були потрібні не подружні пари, а неодружені солдати. А другий Валентин - лікар, захисник хворих дітей , а також мандрівників, молодят, наречених.
 Отже, Валентин - молодий лікар - християнин, який жив за часів імператора Клавдія, а значить, за часів жорстоких гонінь християн. За вірність християнській вірі потрапив до в'язниці. Щодо подальшого перебігу подій існує декілька легенд. Зокрема, є версія, що діти, яких молодий лікар вилікував, бігали до вікна в'язниці та кидали йому записки з привітаннями та побажаннями. Таким чином вони хотіли показати свою любов і вдячність, підтримати дорогу їм людину у важкі моменти життя. Тюремник, який наглядав за Валентином проганяв дітей, але одного разу прочитав записки дітей. Він був вражений дитячими почуттями вдячності до надзвичайного лікаря, дізнався про його здібності і звернувся по допомогу. А справа в тому, що донька тюремника народилася сліпою, і він покладав на лікаря останню надію. Привів він до в'язниці свою доньку, і диво сталось - дівчині було повернуто зір. Згодом Валентин покохав цю дівчину, та їхнє кохання було трагічним, оскільки лікаря було страчено. Перед стратою, Валентин передав своїй коханій записку - першу валентинку. Це друга версія походження валентинок (перша це ті записочки які передавали діти у в'язницю).
  Є ще третя версія. Одна з легенд розповідає, що перед смертю Валентин встиг розіслати всім друзям і послідовникам листівки з побажаннями - можливо, першими валентинками слід вважати саме ці листівки.
   Отже, незважаючи на те, що День Валентина в першу чергу свято закоханих, цього дня обов'язково треба привітати всіх кого любиш: друзів,батьків,бабусь, дідусів...

Віршів Твоїх рядки крилаті

Нас вчили мудрості життя,

Науку старших поважати,

Вели у світле майбуття.

Євген Півсеток

«Присвята поетесі Іванні Блажкевич».

ІВАННА БЛАЖКЕВИЧ (1886 - 1976) .

Іванна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 р. в с. Денисів, нині - Козівського району, в сім’ї вчителя. Майже не зазнала материнської ласки, бо вже на четвертому році життя втратила матір.

Училася спочатку в Денисівській початковій школі, потім у Тернопільській, так званій відділковій, школі. Потім екстерном здала екзамени у Львівській семінарії на вчительський диплом. Відтоді працювала народною вчителькою, вихователькою дитячих садків на Станіславщині (нині - Івано-Франківська область) і Тернопільщині.

Багато сил віддаючи боротьбі з неписьменністю в селах, вона не мирилася зі знущаннями панів із простого люду й гостро виступала проти неправди. Її вірші, оповідання, публіцистичні статті друкували прогресивні галицькі газети та журнали. Творча діяльність та громадська робота І. Блажкевич отримали глибоку підтримку О. Кобилянської, У. Кравченко, Т. Бордуляка, з якими письменниця була в дружніх стосунках.

У 20-х роках XX століття І. Блажкевич почала писати для дітей. У видавництві “Світ дитини” вийшли одна за одною її книги п’єс, оповідань, віршів: “Св. Миколай в 1920 р.” (1920), “Тарас у дяка” (1923), “Діло в честь Тараса”, “Вертеп” (обидві - 1924), “Мила книжечка” (1928), “Пушистий король” (1929), “В мамин день” (1931), “Івась-характерник” (1936), “Оповідання” (1937) та ін.

Після 1939 р. І. Блажкевич брала активну участь в організації Денисівської семирічної школи, дитячого садка, вчителювала, боролася за культурні перетворення на селі. Вона друкувалася в періодичній пресі, у літературних збірниках. Вийшли книжки І. Блажкевич “Подоляночка” (1958), “Прилетів лелека” (1971), “Чи є в світі щось світліше” (1977), “Прилетіла ластівка” (1986), “У дитячому садочку” (1993) та ін. Автор популярних статей з питань літератури, етнографії та ін.

До останніх днів життя вона працювала на літературній ниві: писала мемуари про свої зустрічі з відомими письменниками минулого, нові вірші для дітей. Померла І. Блажкевич 2 березня 1976 р. в рідному селі Денисові.

1993 р. в Тернополі встановлено літературно-мистецьку премію ім. Іванни Блажкевич за кращі твори для дітей.

Міжнородні премії в галузі літератури.

Нобелівська премія.
Одна з найвідоміших премій світу, заснована в 1900 році.Названа на честь шведського інженера - хіміка ,винахідника Альфреда Нобеля, який створив благодійний фонд для нагородження премією свого імені тих,"хто впродовж року зумів найбільше бути корисним людству".Вона складається із золотої медалі із зображенням А.Нобеля та відповідним написом ,диплома та чека на 10млн. шведських крон.Присудження Нобелівської премії з літератури , згідно із заповітом А.Нобеля , доручено Шведській академії у Стокгольмі. Посмертно ця премія не присуджується.Урочисті церемонії проходять 10 грудня , в річницю смерті А.Нобеля.


Пулітцерівська премія.
Пулітцерівська премія одно з найпрестижніших нагород США в галузі літератури, журналістики, музики, театру.
    Магнат угорського походження Джозеп Пулітцер (1847-1911) заснував благодійний фонд на своє ім'я. Після смерті залишив для нього два міліони доларів.
   Премія вручається щорічно з 1917 року в перший понеділок травня , попечителями Колумбійського університуту в Нью-Йорку. Розмір винагороди 10 тис. доларів.


Букерівська премія.
Заснована в 1968 році торговельним конгломератом "Booker pic", присуджується за найкрасивіший роман. Номінуватись на неї можуть громадяни колишньої Британської Співдружності , а також Ірландії, Пакистану, і Південної Африки. Усі справи пов'язані з премією , покладено на незалежну благодійну організацію - Книжковий фонд. Грошова винагорода становить приблизно 50 тис.фунтів стерлінгів.



Премія Мігеля Сервантеса.
Щорічна літературна нагорода, яку вручають іспаномовним письменникам за їхні творчі доробки.Претиндентів на нагороду називає Академія мови, а саму нагороду вручає від імені міністерства культури король Іспанії 23 квітня, в день народження М.де Сервантеса.Грошова винагорода становить 90 тис.євро.



Національна книжкова премія в галузі художньої літератури(США).
Заснована в 1950 році групою видавців.Її вручають у чотирьох номінаціях : художня література, поезія, дитяча література, документальна література.Переможців  у кожній номінації визначає незалежне журі із 5 осіб.Приз - близько 10тис.доларів і кришталева статуетка.Церимонія відбувається в Нью- Йорку.

4 лютого - Всесвітній День боротьби проти раку

Від раку у світі вмирає багато людей.І тисячі вчених шукають засоби порятунку від цієї хвороби.
  Нині вже доведено,що забруднення довкілля є причиною багатьох ракових захворювань.Тому боротьба за чистоту атмосфери,річок ,морів,міст - це боротьба з раком.Деякі  різновиди раку передаються у спадок.А існує теорія, що віруси також здатні спричинити злоякісні пухлини.Є також безліч речовин (канцерогени), які викликають рак.До них належать тютюн,копчені продукти харчування,речовини побутової хімії: лаки,фарби,розчинники.
 Для лікування цієї недуги застосовують три основні методи:
 1.Хірургічний - ракову пухлину вирізають;
 2.Радіологічний - ракову пухлину вбивають сильною дозою рентгенівського випромінювання;
 3.Хімічний - клітини знищують хімічними препаратами.
Усі ці методи застосовують і досить успішно.Але якщо діагноз поставлений на останніх стадіях хвороби , то лікування може не допомогти!!!!!!
 Як страшно дивитись на близьких людей , які згасають на твоїх очах.А ще страшніше, дивитись на тих маленьких діточок , які ще не розуміють всієї складності тієї  хвороби яка зїдає  тата чи маму.Отож, помолимось у цей день за цих невинних людей, яких оповила  ця страшна біда.